Єдиний в світі музей Квітки Цісик знаходиться у Львові, в школі №54, що в Шевченківському районі. Символічно, що розташований музей на однойменній вулиці, яка з’єднує вул. Хвильового та вул. А. Лінкольна, такий собі місток між українською і американською культурою.
Квітослава. Квітка. Кейсі
Квітка Цісик присвятила Україні два альбоми українських пісень: «Квітка» і «Два кольори». Такий задум обійшовся Квітославі у 200 тисяч доларів власних заощаджень. Вона зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, навіть тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк».
Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі. Вона співала на бек-вокалі у Вітні Г’юстон та Майкла Джексона, отримала «Оскар» і «Золотий глобус» за виконання пісні «You light up my life». Королева джинглів Coca-Cola, Pepsi, McDonald’s, Ford Motors та інших компаній. Попри це її душа завжди прагнула до України.
Зустріч, що не загубила українську душу
Співачка мріяла приїхати в Україну з концертом, однак всі плани зруйнувала хвороба Квітки – рак молочної залози. Вона лікувалися від раку у Memorial Cancer Center – онкологічному шпиталі. Там вона познайомилась з продюсером Алексом Гутмахером, одеситом як за походженням, так і духом, який мав агресивну саркому, і після тривалого лікування одужав. На превеликий жаль, Квітослави не стало у 1998 році. Як виявилось згодом, саме завдяки цьому знайомству пам’ять про Квітку Цісик вдалось зберегти.
«Коли я вперше почув її голос, а я до цього не знав, хто вона така, я зрозумів, що я маю певну місію. Я назвав на честь Квітки Цісик зірку, ця зірка «Квітка» у сузір’ї Овна. Я мрійник. Коли у 2007 році я вперше приїхав з програмою Цісик у Київ, то я в Українському домі сказав: «Вельмишановні друзі, я – великий фантазер, я хотів, щоб була вулиця Квітки Цісик. Вона є. Я хотів, щоб був музей Квітки Цісик – він є. Я хотів, щоб був фільм про Квітку Цісик– він є. Я хотів, щоб був конкурс Квітки Цісик, голос українського романсу – і він є!». І я хотів, щоб був пересувний мамограф – тепер він теж в Україні є», – розповідав Алекс Гутмахер у одному із своїх інтерв’ю.
Єдиний музей Квітки Цісик у світі
Атмосфера музею вражає: під час екскурсії звучать записи пісень Квітки, а керівниця музею пані Маргарита з великою шаною та любов’ю до своєї справи розповідає про кожен куточок кімнати. На стінах висять афіші концертів і той самий сертифікат Гутмахера, який свідчить: одна з зірок Всесвіту названа іменем Квітки. Тут зберігається диск з документальним фільмом «Квітка. Голос в єдиному екземплярі», а це єдина кінострічка, знята в Україні, про життя і творчість артистки.
Експозиція також складається з документів та фотоматеріалів, що розкривають життя та творчий шлях співачки. Пані Маргарита з гордістю розкриває кожен фотоальбом, а за ними книгу відгуків. На першій сторінці видніється автограф Ніни Матвієнко і її побажання музею. Керівниця прстору досі з посмішкою згадує як ніяково їй було підходити з таким проханням до Народної артистки України.
Ніна Матвієнко разом із Алексом Гутмахером були одними із членів журі Міжнародного конкурсу українського романсу ХХ століття імені Квітки Цісик. У перші дні квітня 2011 року, на вулиці, яка носить ім’я співачки, в крилі вестибюля школи № 54, відбулося урочисте відкриття конкурсу.
Подія стала не лише важливим культурним заходом, але й відзначилася створенням унікального меморіального музею, присвяченого самій Квітці Цісик. Ініціатором та благодійником проєкту був видатний лікар України, голова правління громадської організації «Незабутня Квітка», депутат Львівської міської ради Роман Грицевич.
Культурна спадщина музею
Посеред музейної кімнати красується велика скульптура Квітослави. Її авторка Єлизавета Білоцерковець із Луганська. Голос співачки надихнув Єлизавету зробити свою дипломну роботу як скульптора саме на цю тему. Вона створила мініатюру, яка хоч і мала за обсягом, вразила всіх і отримала позитивний відгук. Її викладачі знали про музей «Квітки Цісик» і порекомендували її роботу для музею.
Роман Грицевич, засновник музею, оцінив скульптуру, яку створила Єлизавета і запропонував зробити її у вигляді великого пам’ятника. За його підтримки та фінансової допомоги, створено величезний пам’ятник Квітки Цісик. Тепер цей витвір мистецтва прикрашає експозицію, а Єлизавета Білоцерковець, молода талановита скульпторка, може пишатися своїм першим дипломним проєктом, який вже став частиною культурної спадщини.
Посольство США в Україні подарувало музеєві книги, буклети та журнали про історію, культуру та освіту в Америці, афіші концертів, альбоми, диск із документальним фільмом про артистку, пам’ятну медаль, фото з виставки та малюнки учнів на тему творчості Квітки Цісик.
Серед раритетних експонатів музею – особисті речі Квітки Цісик, такі як парфуми, сухоцвіт маків, які так любила співачка, ноти з рукописом пісень. Пам’ятні речі подарував чоловік Квітки Ед Ракович на відкриття музею, наприклад її яскраві сценічні чобітки 35 розміру, дівчина була невеличкого зросту.
Також тут у музеї є скринька, де вона зберігала свої коштовності. Керівниця музею пояснює та нагадує про те, що Квітка була надзвичайно заможною. Вона мала можливість їздити на всіх останніх моделях Ford. Компанія дарувала співачці кожну нову модель машини, адже вона 18 років озвучувала рекламу автомобілів Ford. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі.
Полетіти ластівкою до України
Одним із найбільш вражаючих виробів в музеї є рукавички з вишитою на них ластівкою, що символізує бажання летіти в Україну та вільно жити. На жаль, їхній родині довелося покинути Україну ще у 1949 році. Родина Цісик була знаною інтелігенцією у Львові і була змушена втекти від окупації та радянської влади. Так вони потрапили до Нью-Йорку, де через 4 роки народилася Квітка.
За своє життя Квітка Цісик була в Україні лиш раз. Вона відвідала рідні землі разом із мамою у 1983 році. Ця поїздка не афішувалася і була майже таємною. В інтерв’ю, яке 1991 року записав для Національного радіо український музикант Кирило Стеценко, співачка говорила: «Я є в Америці, але українка… Всі ми тут, поза Україною, маємо надію, що колись можна буде туди поїхати, коли Україна буде вільна і сильна».
Ще довго після екскурсії не покидають враження від експозиції музею, що є унікальним явищем, здавалося б, неможливим у такому обмеженому просторі.
