Рання тепла весна та нічні травневі заморозки матимуть негативний вплив на цьогорічний урожай. Перепад температури – ризик для сільськогосподарських культур, як і посушливий травень. Через погодні умови також є ризики для озимої пшениці. Зерна, згідно з прогнозами, у 2024-му зберуть менше. Аграрії Львівщини тепер сіють більше сої, ріпаку й кукурудзи. Про все це, а також про овочівництво, садівництво, ймовірне зростання цін “Львівська Пошта” поговорила з аграрним експертом Іваном Стефанишиним.
На агропромисловий сектор вплине й мобілізація. У селах бідкаються, що бракує трактористів, комбайнерів…
“Це дасться взнаки на другий рік. Цього року Львівщина ще якось збере урожай, а ось реальний стан речей побачимо в 2025-му. Треба ж думати, хто буде сіяти, садити й збирати врожай”, – наголошує співрозмовник.
Аграрії сіють більше сої, ріпаку, соняшнику та кукурудзи
- Як велика війна змінила агропромисловий сектор України, зокрема Львівщини? Скажімо, чого саме аграрії сіють і садять більше, а чого менше?
Найбільші проблеми в агропромисловому секторі виникли в прифронтових областях. У західних областях структура посівів істотно не змінилася, крім того що збільшилися посіви овочевих культур, зокрема тих, які вирощували на півдні, наприклад цибулі.
Після сумнозвісних подій з українською пшеницею у Польщі наші аграрії сіють більше сої та ріпаку. Оскільки зараз ситуація із зерном більш-менш вирівнялася щодо експорту, думаю, істотних змін тут не варто очікувати.
Хоча у цьому році є досить серйозна небезпека щодо озимих через погодні умови: озимина вже у травні викинула колос. Нині вже можна оцінювати втрати врожаю у межах 5-7% через перепад температури і теперішню щільність грунту. Україні варто подумати про резерви продовольчого зерна. Торік у нас було менше якісного зерна 2-3 класу.
Вплине на цьогорічні врожаї й травневе похолодання, зокрема нічні заморозки. Це негативно позначиться на всіх культурах. Був процес розвитку, але не було росту. Стрес, кажу про заморозки, завжди впливає на врожай.
- Отже, в цьому році Україна, зокрема Львівщина, збере менше зерна?
За оцінками американців на 5-7% менше. Я б не квапився робити висновки, адже кажуть «те зерно, яке в коморі». Ситуація може змінитися, якщо впадуть дощі.
Звісно, ризики можна зменшити, якщо обробити посіви антистресовими препаратами. Їх на ринку достатньо. Також врожай залежить від того, чи є хороші фахівці. Однак є аграрії, які відмовитися сіяти зерно через неможливість його реалізації. Але це некритично.
- Але ж фермери Львівщини досі мають у коморах торішнє нереалізоване зерно…
Хіба що дрібні фермери. Колись зерно на експорт ішло морським шляхом. Зернотрейдери скуповували його у фермерів за нижчими цінами – мінус 20% від ринкової вартості, а потім додатково заробляли на експорті. Торік така ситуація не повторилася, бо в них самих виникли проблеми з експортом продукції. Відтак викупити зерно у фермерів не було можливості. Нині ж постає питання, що з цим зерном робити.
- Україна роками вирощує багато зерна, натомість українці нарікають на те, що хліб дорогий. Чому так?
Окрім зерна, тобто сировини, у вартість хліба закладені вартість електроенергії, зарплата тощо. Це класична схема, яка впродовж останніх 15–20 років завжди виникає восени. Хлібопекарі завжди лякали владу, що, мовляв, ми мусимо підвищити вартість хліба через зростання тарифів на електроенергію, воду, потребу в збільшенні зарплат.
- Чи можливе найближчими місяцями підвищення ціни на хліб і хлібобулочні вироби?
Зараз немає підстав про це говорити. Ми використовуємо зерно, на яке вже сформована ціна. Про ймовірне збільшення вартості хліба традиційно можна буде говорити аж у жовтні.
Експерт із паливно-енергетичних питань Віктор Гальчинський не виключає, що тариф на електроенергію уряд підвищить із червня 2024-го. Ця ситуація може вплинути на вартість хліба в Україні?
Імовірне підвищення тарифу вплине на все. Так завжди було. Відповідно це вплине й на вартість продуктів харчування. Яким буде подорожчання – побачимо. Але воно буде, якщо зросте вартість електроенергії.
- Ви вже казали, що аграрії Львівщини тепер більше сіють сої та ріпаку. Ці культури дають більше грошей фермерам?
Усе залежить від того, хто керує і пильнує за процесом. Якщо хороший спеціаліст, то заробить і на зернових культурах. Соя – простіший варіант із погляду технологічного догляду, затрати коштів та економічної ефективності.
- Це добре, що на полях Львівщини сіють більше сіють ріпаку і сої, чи погано?
Соя – добре, ріпак – погано, бо він виснажує грунт. Також додалися великі площі кукурудзи і соняшнику. Отже, ми йдемо за американським варіантом виснаження ґрунту… Згодом компанії скажуть “будьте здорові”, і ми залишимося з тими землями. Так було у США в 1980-х роках.
- Отже, ріпак, соняшник і кукурудза виснажують грунт?
Однозначно. Якщо дотримуватися сівозміни – це одне, а якщо цього не робити і сіяти кукурудзу за кукурудзою – це проблема.
Українці тішилися ранній теплій весні. Натомість аграрії їхньої радості не поділяли. Тепла весна – це недобре для сільського господарства?
Тепла весна спровокувала прискорення росту культур, а нічні похолодання у травні пригальмували цей процес. Перепад температури – це, звісно, ризик для культур. Якби вночі було вище +8–10 градусів, то можна було б говорити, що в цьому році ми матимемо досить непоганий врожай. Натомість, згідно з оцінками американців, у 2024-му зберемо на 5–7% менший урожай пшениці, кукурудзи – на 15%.
- А чому ми беремо до уваги дані американців? В Україні що, немає центрів, які давали б такі прогнози з приводу врожаїв?
Під час війни в Україні Міністерство аграрної політики та продовольства «обезголовлене», відкриті кримінальні провадження… Хто даватиме прогнози? Ба більше, поляки мають добрий привід для заяв, що нема з ким вести переговори.
Львівщина вирощує найбільше капусти в Україні
- Яка ситуація на Львівщині з овочівництвом? Зараз картоплю вирощують великі компанії чи тільки приватний сектор і невеликі фермерські господарства?
Вирощування овочів, зокрема картоплі, було і є в руках приватного сектору. 98% вирощеної картоплі – це приватний сектор, 82–85% решти овочів – також приватний сектор.
Приватний сектор рятує продовольчу програму держави. Рятує завдяки власних коштів. Що стосується рослинництва, з програмою підтримки приватного сектору ніхто не працює.
У тваринництві є доплати, а в рослинництві – нуль. Людина витрачає свої гроші, частину врожаю продає, частину не продає. Чому? Бо є проблема з ринками збуту, і внаслідок цього щороку біднішає.
- А яких овочів найбільше садять/сіють на Львівщині?
Капусти. Львівщина вирощує найбільше капусти в Україні: 30–40% від загальної кількості. Цибулі, скажімо, найбільше вирощують на Золочівщині. Цілі села в цьому районі спеціалізуються на цій справі.
Однак люди, які вирощували цибулю, прогоріли, бо сподівалися на високу її ціну. А цибуля зараз удвічі дешевша, аніж торік.
“Борщовий набір” Львівщина має свій. Щоправда, цього року подорожчали столові буряки. Також підвищилася вартість часнику, порівняно з 2023 роком. 99% часнику вирощує приватний сектор.
Колись жителі сіл обробляли колгоспні поля цукрового буряку. Так було з року в рік. А зараз на Львівщині є поля цукрового буряку? Чи може цукор зрости в ціні?
Звісно, що є. Найбільшою компанією в цукровій галузі України вважається “Радехівцукор”. Вони мають землі й самі вирощують цукровий буряк. Якщо говорити про Львівщину, це компанія “Західний Буг”. Є заводи на Тернопільщині, Волині.
Не думаю, що найближчим часом цукор зросте в ціні. Підвищення цін щороку маємо тоді, коли починаються домашні консервації.
- Які культури на Львівщину привозили з півдня України до великої війни?
Переважно помідори та цибулю, а також баштанні культури. З помідорами зараз маємо підтримку від Закарпаття й Тернопільщини.
На Львівщині вирощують не лише яблука, але й персики й абрикоси
- А садівництво зараз у тренді на Львівщині? Чи побільшало в області садів і чи маємо достатню кількість місцевих яблук, грушок і сливок?
Якщо проаналізувати структуру садівництва, то найбільше в області вирощують яблук. Грушок – із перемінним успіхом. Важливо мати сховища з регульованим повітряним режимом.
Загалом зі сховищами велика проблема в області. Не менш ніж 30% продукції пропадає, бо не доходить до споживача. Просто псується через відсутність бази зберігання, особливо для овочів.
Ті фермерські господарства, які були задіяні в міжнародних програмах, збудували сховища. Маю на увазі господарства в Кам’янка-Бузькому та Пустомитівському районах.
Також на Львівщині вирощують персики й абрикоси. Завезли морозостійкі сорти з Польщі. Персиками займаються в Мостиському районі. Там площі до 100 гектарів. Цьому сприяють погодні умови, зміна клімату.
“Треба думати, хто буде сіяти, садити, збирати”
Як мобілізація вплине на агропромисловий комплекс Львівщини? У селах бідкаються, що бракує трактористів, комбайнерів…
Це дасться взнаки на другий рік. Цього року Львівщина ще якось збере врожай, а ось реальний стан речей побачимо в 2025-му. Є села, де взагалі мало хто залишився.
Багато військовозобов’язаних тепер перебувають за кордоном. Тих, що не планують повертатися в Україну, приблизно 70%.
Тож треба думати, хто буде сіяти, садити, збирати. Натомість уряд визнав ФК “Карпати” критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, і тепер команда має “бронь”.
- Якими є ризики для агропромислового сектору України в 2024-му?
Найбільш проблематичним є фінансове забезпечення. Про це заявили майже 45% фермерів. Якщо буде суха погода і мало опадів, може, хтось зверне увагу на продовольчу безпеку України. Серед ризиків АПК заміновані поля, обстріли і, як я вже казав, викликає тривогу і майбутній урожай зерна через погодні умови.
