Клепарів — невелике львівське колись передмістя, яке на початку XX століття стало прикладом єдності громади у прагненні створити власний духовний осередок. Церква святого Андрія Первозванного на Клепарові — не лише архітектурна пам’ятка, а й символ віри та наполегливості місцевих жителів. В цьому матеріалі ми хочемо розповісти про те, як українці збудували свою греко-католицьку церкву за сучасною адресою вул. Варшавська, 38.
На початку XX століття мешканці Клепарова, здебільшого греко-католики, не мали власної церкви. Вони були змушені ходити на богослужіння до храмів святого Юра, святої Параскеви П’ятниці чи святого Миколая, які знаходилися досить далеко. Потреба у власному храмі стала очевидною, адже відстань створювала значні труднощі для мешканців, особливо літніх людей та дітей.
У 1904 році громади українців і поляків об’єднали зусилля для будівництва спільного храму. Церкву було зведено, але після її освячення українцям заборонили використовувати приміщення. Конфлікт досяг піку на Йордан 1909 року, коли українська громада зібралася для богослужіння, але двері храму залишилися замкненими. Того дня богослужіння правили в домі п. Івана Вертипороха, а тоді українці пішли на річку, де відправилось Йорданське водосвяття.
Після цього інциденту українська громада Клепарова вирішила збудувати власний храм. У 1908 році за 13 500 австрійських корон вони придбали земельну ділянку. Згодом громада отримала підтримку від знаного архітектора Івана Левинського, який не лише безкоштовно розробив проєкт читальні “Просвіти”, але й подарував дерев’яну каплицю. Ця каплиця раніше експонувалася на Крайовій виставці 1894 року у Львові. У грудні 1910 року каплицю освятили на честь святого Андрія Первозванного, що дало початок новому духовному життю громади.
15 грудня 1910 року майбутній храм відвідав митрополит Андрей Шептицький. З цієї благословенної нагоди громада щорічно відзначала перший свій празник св. Апостола Андрея Первозванного.
У 1911 році на території майбутнього храму за ініціативи громади та під керівництвом будівничого Стахія Маринця збудували муровану дзвіницю. Для неї придбали три дзвони, які отримали імена Андрій, Маркіян і Богдан. Проте ці дзвони довго не служили громаді: у 1917 році під час Першої світової війни австрійська влада реквізувала їх для військових потреб.
Після закінчення війни мешканці Клепарова з новою енергією взялися за реалізацію своєї мрії. У 1927 році, за проєктом архітектора Сергія Тимошенка та під керівництвом Євгена Нагірного, розпочалося будівництво мурованої церкви. Процес тривав до 1934 року, але попри труднощі, громада успішно завершила будівництво.
Інтер’єр нового храму став справжнім витвором мистецтва. П’ятирядний іконостас, написаний відомим українським художником Антоном Манастирським, прикрасив святиню, надаючи їй унікальності.
На будову нової церкви використали 160 тисяч цегли, 37 тонн вапна, 754 метри кв. каміння, 320 метрів піску, 130 бочок цементу, 7 вагонів дерева, 2 ваґони шутру, 5 тонн заліза і багато іншого матеріалу. Вся будова, за даними на 16 вересня 1934 року, коштувала понад 140 тисяч золотих.
27 липня 1934 Митрополичий Ординаріят ерекційною грамотою виділив греко-католицьку громаду Клепарова з-під підпорядкування парафією св. Пятниць та утворив самостійну парафію, з власними метрикальними книгами й парафіяльною печаткою.
Історія будівництва церкви святого Андрія Первозванного на Клепарові є прикладом того, як спільна мета та рішучість здатні подолати будь-які перепони. Громада, об’єднана вірою, змогла не лише створити храм, а й показати, що навіть у важкі часи можливо досягти успіху. Сьогодні церква залишається важливим духовним осередком і нагадує про силу єдності, яка здатна змінити майбутнє.
