Минув рік відтоді, як у соціальному житлі на вул. Миколайчука у Львові оселилися перші мешканці — поранені українські військові, які проходять реабілітацію у центрі UNBROKEN або повернулися з полону. Для багатьох із них цей будинок став місцем спокою, підтримки та відновлення після важких переживань.
Ігор, який провів три роки в російському полоні, зазначає, що навіть перебування у лікарні після звільнення нагадувало йому про тяжкі спогади.
“По-перше, це підтримка. Я звільнений з полону і три роки просидів у камері. Коли мене поклали в лікарню — які б палати гарні, з усіма зручностями не були — вони все одно нагадували тюрму. Мені потім запропонували прийти сюди, і тут одразу атмосфера помінялася. Можна сказати, що це навіть щастя”, — ділиться він.
Для іншого мешканця, Андрія, який проходить реабілітацію після поранення, велике значення мала доступність житла. Коли він вперше зайшов до своєї квартири, його вразило, наскільки вона облаштована для людей з інвалідністю.
“Я ще тоді заїхав на кріслі колісному, бо не дуже добре ходив на протезі. І був здивований, що можна скрізь проїхати — і у ванну, і на балкон. Немає порогів, немає бар’єрів. Що я відчув? Комфорт, мабуть”, — розповідає Андрій.
Він зазначає, що для нього проживання у цьому будинку насамперед означає спокій.
“Це комфорт, а, по-друге, — спокій. Бо вдома в мене зараз взагалі неспокійно, а тут я себе відчуваю досить добре. І ще радість, що я тут живу. Це найголовніше”, — додав він.
Дружина одного зі звільнених із полону військових, Анжела, розповідає, що покращення стану її чоловіка стали помітними саме після переїзду до Львова.
“Коли їх звільнили з полону, спочатку привезли в Чернігів, потім у Київ. Але коли ми приїхали у Львів, це одразу відчулося. Діма у Києві і Діма у Львові — це зовсім різні люди. Тут він заспокоївся, відчув, що він важливий, що про нього турбуються. Що його не просто звільнили з полону і залишили в лікарні. Дуже добре, що є такі житлові комплекси для хлопців, які повертаються”, — каже Анжела.
За словами директора ЛКП “Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Юрія Теліпського, протягом року у будинку на вул. Миколайчука проживали близько 120 осіб разом із членами їхніх родин. Без урахування дружин і дітей це приблизно 70 військових.
“Це житло не є постійним. Тут проживають військові, які проходять реабілітацію. Найдовше у нас мешкали дев’ять місяців, але зазвичай люди живуть від трьох до шести місяців — залежно від стану здоров’я та потреб у відновленні. Хтось проживає сам, до когось приїжджає дружина з дітьми”, — пояснює Юрій Теліпський.
Будинок — це не лише житло. Команда постійно взаємодіє з мешканцями, збирає їхні відгуки та організовує спільні заходи, щоб створити відчуття підтримки та належності до спільноти.
“Ми хочемо, щоб люди могли виходити з дому разом зі своїми дітьми, проводити час разом, займатися активностями. Наприклад, зараз облаштовуємо простір зі столами для настільного тенісу та плануємо спортивні й дружні змагання для мешканців”, — каже Юрій Теліпський.
Нагадаємо, на вул. Миколайчука у Львові триває будівництво соціального житла для військових у рамках екосистеми реабілітації UNBROKEN. Простір проєктують безбар’єрним та адаптованим для тих, хто проходить лікування і відновлення після поранень або повернувся з полону. Завершити будівництво комплексу планують до кінця осені 2026 року.
Такі житлові будинки мають стати важливою складовою підтримки та допомоги українським захисникам у поверненні до повноцінного життя.
