Роман, військовий медик, який повернувся з російського полону, розповідає про свій досвід тимчасового проживання у першому будинку для внутрішньо переміщених осіб на вул. Миколайчука.
Цей будинок було збудовано за фінансової підтримки ЄС та під управлінням Північної екологічної фінансової корпорації (НЕФКО) в межах ініціативи зі створення термінового житла для ВПО. Загалом у першому з восьми багатоквартирних будинків на вул. Миколайчука вже отримали прихисток 76 осіб, які проходять реабілітацію у центрі UNBROKEN.
“Відчуття дому – це те, чого мені бракувало найбільше. І лише тут, я вперше за довгі роки зміг нарешті просто сісти в тиші, у цій квартирі, й усвідомити: я вдома”, – розповів Роман, військовий медик, який повернувся з російського полону після майже трьох років неволі.
До війни Роман працював у податковій інспекції в Бердянську і не планував військову кар’єру. Однак у 2015 році він був мобілізований, що кардинально змінило його життя. Усвідомивши своє бажання і здатність бути корисним українській армії, Роман добровільно вступив до лав ЗСУ і став бойовим медиком.
Повномасштабне вторгнення застало його на позиціях під Широкіним. Після прориву фронту російськими військами його підрозділ відступив до Маріуполя, де обороняв північну частину міста в мікрорайоні Мирний. У квітні 2022 року Роман та його побратими опинилися в оточенні і були змушені вийти через так званий “зелений коридор”, що фактично означало полон. Військовополоненим він пробув 1039 днів.
“У полоні ми жили у повній інформаційній ізоляції. Ми нічого не знали про хід війни, не чули голосів рідних. Коли тебе ізолюють від світу так надовго, то повернення – це ніби подорож у майбутнє. Все змінилося. Було відчуття, що минуло не три роки, а всі десять”, – каже Роман.
Після звільнення Романа направили до медичного закладу, а згодом — до реабілітаційного центру UNBROKEN у Львові. Там він отримав необхідну медичну допомогу та психологічну підтримку, а також нарешті возз’єднався з дружиною.
“За всі ці роки ми майже не бачилися. А тут я вперше зміг сказати: ось місце, де ми можемо просто бути разом. На жаль, дружина не може проживати тут зі мною, бо працює в іншому місті, але на вихідних ми маємо місце, де можемо провести час вдвох”, – ділиться він.
Під час перебування в лікарні Роман дізнався про можливість переїхати у новозбудоване житло для тимчасового проживання. Коли він вперше відвідав цей будинок — тоді ще як гість — його вразили світлі, просторі кімнати, велика ванна, сучасний інтер’єр і, найважливіше, безбар’єрний простір.
“Після війни та полону ці деталі мають велике значення. Усі приміщення адаптовані для людей з інвалідністю: відсутні пороги, усе ретельно продумано. А ще багато світла завдяки великим вікнам. Це ніби символ нового життя”, — розповідає Роман.
Новобудова, у якій зараз мешкає Роман, зведена в межах проєкту забезпечення житлом ВПО у Львові, що реалізується за підтримки Європейського Союзу. Це перший із восьми запланованих будинків, які мають побудувати в рамках цієї ініціативи. Проєкт спрямований на забезпечення тимчасовим житлом військових і переселенців, які зазнали фізичних ушкоджень та втратили домівки через війну. Загалом у восьми будинках на вул. Миколайчука зможуть мешкати до 700 осіб.
Проєкт фінансується Європейським Союзом під управлінням НЕФКО та реалізується Львівською міською радою. Європейська комісія виділила загалом 100 мільйонів євро на підтримку ініціативи “Житло для ВПО та відновлення звільнених міст в Україні”, яка передбачає будівництво нового житла та реконструкцію муніципальних об’єктів у 11 містах для термінового розміщення внутрішньо переміщених осіб. На спорудження соціального житла у Львові Європейська комісія надала грант у розмірі 19,5 мільйонів євро, а місто власним коштом проклало необхідні комунікації.
Роман розповідає, що зараз щодня знаходить усе більше внутрішніх сил, щоб рухатися вперед. Він проходить фізичну реабілітацію та вчиться жити знову — у місті, серед людей, поруч із родиною. Попереду для нього стоїть непросте рішення: найближчим часом він планує подати рапорт на звільнення, щоб провести кілька місяців з рідними, а згодом повернутися до служби.
“Чесно кажучи, після 10 років у війську я не уявляю себе в цивільному житті. Можливо, я міг би бути корисним і в іншій ролі, але поки триває війна – я знаю, де мої думки. Це моє покликання. І моя дружина мене підтримує – вона знала це ще до того, як я встиг сказати. Саме за це я її люблю – за підтримку і за те, що залишалася поруч усі ці десять років”, – усміхається він.
Нагадаємо, що перший будинок, профінансований Європейським Союзом і реалізований під управлінням НЕФКО, має шість поверхів і налічує 24 квартири. З них чотири — однокімнатні, а решта — двокімнатні. Кожна квартира обладнана кухнею та санвузлом. Весь простір пристосований для людей з інвалідністю: тих, хто користується протезами, милицями або кріслом колісним, а також для людей із порушеннями зору. У кожній квартирі встановлена тривожна кнопка для виклику адміністратора.
Загалом у цьому будинку тимчасово можуть проживати понад 60 осіб — пацієнти реабілітаційного центру UNBROKEN та їхні родичі. Тут поселять тих, хто не є місцевими мешканцями (не зі Львова чи Львівщини) і вже може жити поза межами лікарні без цілодобового медичного догляду. Одне з головних завдань цього соціального житла — допомогти пацієнтам пройти гострий період адаптації після поранень у підтримуючому середовищі, щоб їм було легше подальше відновлення. Також будинок сприяє формуванню взаємопідтримуючої спільноти, допомагає з пошуком роботи, залучає мешканців до активностей та соціалізації.
