Львівські лікарі пересадили нирку 11-річному хлопчику від посмертного донора — 13-річного підлітка, і завдяки цьому дитина врятувала життя іншій дитині. Посмертним донором для 11-річного хлопчика з нирковою недостатністю став 13-річний підліток, який загинув унаслідок нещасного випадку. Трансплантацію виконали фахівці Центру трансплантології та Дитячої лікарні святого Миколая Першого медичного об’єднання Львова.
У віці 4 років у львів’янина Юрчика після перенесеної ангіни виникли ускладнення на нирки — нефротичний синдром. З того часу дитина перебувала під постійним медичним наглядом та отримувала лікування, однак захворювання прогресувало.
У 9 років нирки хлопчика повністю втратили функцію виведення зайвої рідини з організму. Стан супроводжувався набряками та значним підвищенням рівня креатиніну — до 1200.
Єдиним методом підтримки життя став гемодіаліз — процедура штучного очищення крові, яку дитина проходила через день по чотири години. Тривале лікування призвело до ускладнень: затримки росту, крихкості кісток та підвищеного навантаження на серцево-судинну систему.
У березні, під час чергового сеансу гемодіалізу, родині повідомили про наявність донора. Ним став 13-річний підліток, який отримав важку черепно-мозкову травму, несумісну з життям. Його родина надала згоду на посмертне донорство органів. Це рішення дало можливість врятувати життя кількох дітей.
“З новин я одразу зрозуміла, хто став донором для мого сина. Першим ділом ми з чоловіком пішли в церкву помолитися за того хлопчика. Я безмежно вдячна його батькам, які дали дозвіл на трансплантацію органів і врятували мою дитину. Ми тепер вважаємо, що цей хлопчик — наша друга дитина, бо його частинка живе в моєму синові”, — з вдячністю говорить мама Юрчика Ірина.
Рятівну пересадку нирки спільно виконали спеціалісти Центру трансплантології та Дитячої лікарні святого Миколая Першого медичного об’єднання Львова.
На наступний день після операції Юрчик, якому раніше дозволяли споживати не більше 200 мл рідини на добу, сказав: «Мамо, яка смачна вода! Я справді тепер можу пити стільки, скільки хочу?».
Історія хвороби хлопчика, ще на етапі гемодіалізу та очікування донорської нирки, стала визначальною для його матері у прийнятті рішення щодо подальших дій.
“Бачачи, як тяжко моєму синові, я підписала згоду на посмертне донорство. Я до цього ставлюся спокійно, бо розумію, що після смерті Богові мої органи не потрібні, а от врятувати чиєсь життя можуть”, — каже Ірина.
