Майже кожен українець знайомий із образами Святого Миколая, Санта Клауса та Діда Мороза, проте не всі можуть відрізнити їхні особливості. Часто ці персонажі плутаються, хоча кожен має власну історію, традиції та символіку. Журналістка “Ше Інфо” дізналася, у чому полягають головні відмінності між ними та яку роль вони відіграють у святкуванні зимових свят.
Хто такий Святий Миколай?
Святий Миколай, або Миколай Чудотворець, був реальною історичною особою, яка завдяки своїм добрим вчинкам була канонізована та включена до лику святих. Він народився 15 березня у місті Патари між 270 та 288 роками в історичній області Лікія, що тоді входила до складу Римської імперії (сучасна Туреччина). Миколай був християнським священником і згодом став єпископом Мирським.
Дослідники Манчестерського університету зробили реконструкцію його зовнішності за мощами: у реального Святого Миколая були карі очі, виразні вилиці та підборіддя, ріст приблизно 168 см.
На День Святого Миколая влаштовували гостини, під час яких люди співали пісні та їздили на санях довкола села. Дітям дарували особливе печиво — “миколайчики”. На Харківщині існувала традиція святкувати триденні Миколині святки з кутею, узваром та подарунками для дітей, що символізувало надії на врожайний новий рік.
Святий Миколай став символом християнської доброчинності. У часи Реформації, коли шанування святих церква засуджувала, його образ замінили новонародженим Ісусом, а подарунки дарували лише на Різдво. З початком Контрреформації традиція вручати подарунки на честь Святого Миколая знову відновилася.
- Хто такий Дід Мороз?
Ще донедавна більшість українців святкували Новий рік із Дідом Морозом та Снігуронькою — образами, що дійшли до нас із радянських часів. Тоді ж в Україні заборонили святкування Дня Святого Миколая разом із Різдвом. Образ доброго дідуся, який дарує дітям подарунки, радянська пропаганда запровадила як заміну західним традиціям зі Святим Миколаєм і Санта-Клаусом. Проте у давніх українських традиціях Дід Мороз зовсім не був добрим персонажем, а Снігуронька насправді вважалася донькою Мороза і Весни, а не його онукою.
Історія Діда Мороза в Україні пов’язана з антирелігійною та антиріздвяною пропагандою радянського режиму. З 1917 по 1935 рік комуністи намагалися витіснити зі свідомості людей усе, що було пов’язане з релігією та Різдвом, зокрема й Святого Миколая, який тоді приносив дітям подарунки. Його оголосили союзником духовенства та куркулів і заборонили, а Різдвяні дива не святкували протягом 18 років. Водночас українці чиннили опір — Різдво залишалося головним родинним святом, вертепи відтворювали історичні сцени, а ялинки ставили таємно, колядки й щедрівки продовжували співати.
Згодом радянська влада вирішила адаптувати свято до нових умов. У газеті “Правда” секретар ЦК КП України Павло Постишев закликав відродити ялинку та організувати новорічне свято для дітей, після чого відкрили ялинкові ринки у великих містах, а на прикрасах замість восьмикутної вифлеємської зірки з’явилася п’ятикутна червона. У 1937 році Постишев представив методичку для проведення новорічного святкування і образ Діда Мороза, який став головним персонажем святкових заходів.
Коріння образу Діда Мороза сягає ще XIX століття, коли в українських селах його уявляли як крижаного велетня, що лякав неслухняних дітей, відправляючи їх у лантух до вовків. У демонології Мороз поставав як крижана потвора, яку намагалися задобрити у найлютіші зими.
Ймовірно, Постишев запозичив образ з російської казки Володимира Одоєвського “Мороз Іванович” (1838), де крижаний персонаж винагороджував працьовитих дітей. Цей казковий образ прижився, і ще до революції на ялинках з’являвся костюмований Дід Мороз, який не мав нічого спільного з релігією чи Різдвом. До 1935 року радянська влада навіть забороняла його через зовнішню схожість зі Святим Миколаєм, поки його не реабілітував Постишев. Відтоді святкування Нового року неможливо було уявити без цього образу, а свято проголосили “дитячим”. Спершу Дід Мороз приносив подарунки чи солодощі на Різдво, тихо клавши їх у панчоху, а згодом — під ялинку. Проте з часом образи Діда Мороза та Снігуроньки стали предметом жартів: їх зображували такими, що навідуються в дитячі садки, на свята у трудових колективах, і добрі вони лише за гроші.
- Хто такий Санта Клаус?
Прототипом різдвяного Санти Клауса став Святий Миколай. У XIX столітті постать Миколая Чудотворця поступово втратила релігійне забарвлення. Голландські колоністи, заснувавши в Америці Новий Амстердам (сучасний Нью-Йорк), привезли традицію дарувати дітям подарунки на Миколая та Різдво. Голландці називали його Сінтаклаас, що згодом англійською трансформувалося в Санту Клауса.
Сучасний образ Санти Клауса у червоному костюмі з білим хутром і великим випнутим животом сформувався в 1930-х роках завдяки рекламі Coca-Cola. Пізніше американський художник Томас Наст доповнив легенду: поселив Санту на Північному полюсі або Лапландії, вигадав книгу, куди добродій заносить гарні та погані вчинки дітей, і створив образ, за яким Санта під час свят роз’їжджає на санях, залишаючи подарунки біля ялинки або в панчосі.
Хоча Святого Миколая, Діда Мороза та Санти Клауса часто плутають, кожен із них має власну історію та традиції. Святий Миколай — реальна історична постать, символ християнської доброчинності, Дід Мороз — радянський новорічний персонаж із давніми українськими міфологічними коріннями, а Санта Клаус — літературно-комерційний образ, який виріс із традицій Святого Миколая та голландської культури.
