Сьогодні в Україні відзначають Святвечір, а завтра — Різдво. Для багатьох українських родин ці дні — особливий час, коли відчувається тепло сім’ї, підтримка близьких і єдність традицій. Під час обох днів святкування супроводжується молитвою, колядуванням та дотриманням певних звичаїв. Активістка та мешканка Шевченківського району Львова Олена Халілова розповіла про те, як її родина святкує ці свята.
Різдво для сім’ї Олени завжди було важливим святом, а зараз, у час війни, воно набуло ще більшого значення.
“Різдво — це час, коли ми намагаємося бути разом, відчути тепло і підтримку рідних. Якщо маємо можливість, збираємося в батьківській хаті, бо зараз такі зустрічі трапляються нечасто і кожна з них дуже цінна”, — зазначила Олена.
У Халілових велика родина — чотири брати і три сестри. Зібрати всіх разом сьогодні вкрай важко, адже два брати Олени та племінник служать у ЗСУ.
“Вони захищають нас, щоб ми могли святкувати Різдво у своїй країні. Тому цього вечора я відчуваю і радість, і сум, і велику вдячність”, — розповіла активістка.
Сім’я жінки старається підтримувати традиції і готувати святкові страви разом. До Святвечора у родині готуються разом. Щороку тут готують пампухи та смаколики для військових, аби ті на позиціях відчули підтримку родини.
“Найбільше готуємо ми з сестрами, але допомагає вся родина. Ми стараємося зберігати традицію дванадцяти пісних страв. На столі завжди є кутя, узвар, борщ з вушками, вареники, голубці, риба. Деякі страви готуємо за бабусиними рецептами, які пам’ятаємо з дитинства”, — поділилася Олена.
Святвечір у родині починається з молитви, після чого всі чекають першої зірки — символу народження Ісуса Христа.
“Перед вечерею запалюємо свічку як знак миру і світла в домі. Першою до столу сідає мама — найстарша в родині, бо тата, на жаль, уже немає з нами”, — пояснила Олена.
На столі залишають місце для тих, хто не може бути цього вечора з родиною — для захисників та тих, кого згадують з любов’ю. Після вечері всі разом колядують і чекають колядників. Самі колядки мають особливе значення для сім’ї.
“У дитинстві я ходила колядувати з церковним хором і була ангелом у вертепі. Це були одні з найтепліших спогадів мого дитинства. Тепер наші діти вчать нові колядки, і так традиції передаються далі”, — розповіла Олена.
На саме Різдво родина відвідує церкву, колядує у родичів, приймає гостей та відвідує могилу батька.
“Для мене Різдво — це любов, надія і віра в те, що добро переможе зло. Я вірю, що колись ми знову зберемося всією родиною за одним столом у мирній Україні”, — додала активістка.
