Нещодавно Міністерство культури України повідомило про надання дозволу польській стороні на проведення ексгумаційних робіт у районі Збоїщ у Львові. Йдеться про колишній цвинтар, де у вересні 1939 року були поховані польські військовослужбовці, які загинули в боях із німецькими підрозділами.
Ця подія стала нагодою нагадати, що у Львові, окрім добре відомого меморіалу на Личаківському цвинтарі — так званого “Цвинтаря Орлят”, існує ще кілька місць польських військових поховань. Зокрема, це:
- Янівський цвинтар (37-ме поле),
- Голосківський цвинтар (вул. Кругла, поблизу вул. Варшавської),
- кладовище у селі Малехів,
- поховання на Збоїщах (вул. Мідна, Шевченківський район Львова).
Ці поховання пов’язані з різними етапами військових конфліктів: польсько-українською війною 1918–1919 років, війною з більшовиками у 1920 році, а також обороною Львова у вересні 1939 року від німецького вторгнення.
Поховання на Збоїщах: історичний контекст
1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу, до складу якої на той момент входив Львів. Уже в перший день місто зазнало бомбардувань: постраждали залізничний вокзал, згоріла церква Святого Духа на вул. Коперника та інші будівлі.
12 вересня німецькі війська підійшли до Львова з боку Зимної Води, і почалися бої, які тривали близько десяти днів. Після капітуляції польського гарнізону місто було передано радянській владі відповідно до домовленостей між СРСР та Третім Рейхом.
Цвинтар на Збоїщах існував до 1960-х років, а у 1987 році його було остаточно ліквідовано. Невелика частина території між вулицями Мідною і Малехівською збереглася — вона обгороджена невисокою мурованою огорожею. Через колишній цвинтар проклали дорогу, а на прилеглій території з’явилися житлові будинки та гаражі.
На цьому місці досі стоїть символічна братська могила з дерев’яним хрестом, установленим у 1990-х роках. Напис на ньому свідчить: “Жовнірам польського війська, полеглим в обороні Вітчизни у вересні 1939 р.”
Історики вважають, що йдеться про вояків групи генерала Казимира Сосновського. Точна кількість похованих та розташування їхніх могил залишається невідомою. Відомо також, що поруч були поховані й німецькі солдати, чиї рештки були перезахоронені в 1940–1941 роках.
Питання ексгумації польських військових наразі перебуває у площині міждержавного діалогу. Станом на сьогодні офіційні звернення до Львівської міської ради щодо початку робіт не надходили. Якщо такі запити надійдуть, місто готове надати підтримку в межах своїх повноважень. Усі можливі роботи будуть проведені з дотриманням норм безпеки, гігієни та з повагою до місця поховання. Територія буде попередньо підготовлена, а жодного дискомфорту для мешканців прилеглих будинків не передбачено.
Про конкретні дати можливих робіт буде повідомлено додатково.
Інші поховання польських вояків у Львові:
- Голосківський цвинтар (вул. Варшавська / вул. Кругла): За свідченнями, у яру поблизу зберігається братська могила приблизно 900 польських солдатів, які загинули у вересні 1939 року, обороняючи склади зброї від наступу німецької армії з боку Брюховичів. Нині про це місце нагадує металевий хрест на постаменті. Частина яру зараз зайнята несанкціонованими городами.
- Малехів: У вересні 1939 року польські підрозділи зазнали втрат на околицях села внаслідок кулеметного обстрілу. Тіла загиблих місцеві мешканці поховали в яру, а у 1993 році їх було ексгумовано і перенесено на старий цвинтар у Малехові.
- Янівський цвинтар (37-ме поле): Меморіал походить з часів польсько-української війни. Сюди звозили тіла ексгумованих із місць бойових дій у Галичині. Меморіал був знищений радянською владою у 1970-х роках. Частину цієї ділянки, як і українські військові поховання поруч, було передано під цивільні поховання.
На території Львова поховані військові різних армій і національностей, що воювали в ХХ столітті: австрійці, німці, чехи, словаки, угорці, американські пілоти, французькі військові та інші. На Янівському цвинтарі, крім польських, залишилися поховання вояків Вермахту та військовополонених нацистської армії, хоча більшість таких могил була зруйнована.
Цвинтарі Львова зберігають пам’ять про складну й часто трагічну історію регіону. Важливо, щоб пошанування загиблих відбувалося з гідністю, а пам’ять про минуле стала основою для порозуміння та взаємної поваги між народами.
