Вулиця Малоголосківська заховалась на межі Шевченківського району, і забудована переважно приватними садибами 1930 — 2000-х2000-х років та сучасними багатоповерховими житловими комплексами. Такі собі елітні бетонні джунглі, чи не так? Є лише одне але: прямого автобусного сполучення до такої флори немає, тож щоразу доводиться відчувати себе у справжньому непередбачуваному вояжі у моменти, коли підбираєш маршрути до цього місця.
Про те, чому мріям про нормальний громадський транспорт на
Малоголосківську не судилося збутися, коли очікувати на зміни, і що думають про поточну ситуацію жителі Львова розповідаємо у матеріалі.
- З чого починались транспортні реформи у Львові, і яким боком тут Євро-2012?
У роки незалежності Львів став справжнім осередком життя студентів, айтівців та туристів. Тож усі офіси, державні установи, університети та історичні пам’ятки були у центрі міста, і саме сюди мешканці віддалених районів (серед яких і Шевченківський) змушені були доїжджати сюди на роботу.
Така тенденція створювала попит на громадський транспорт, однак відповідна інфраструктура не розвивалася. Через економічну кризу після розпаду СРСР місту Лева бракувало грошей на оновлення автопарку. Компенсували це приватні перевізники, які й запустили славнозвісні жовті маршрутки. Попри те, що такий вид транспорту був навіть тоді вкрай незручний, він швидко почав набирати популярності, бо їздив доволі швидко і зупинявся у зручних для людей місцях.
У 2007 році, на черговій сесії УЄФА було оголошено переможця конкурсу на проведення Євро-2012. Витримавши паузу довжиною вічність, тодішній голова спілки назвав Україну і Польщу господарками Євро, і, хоч не одразу, але розпочалась підготовка до масштабного європейського конкурсу.
Львів готувався до футбольного свята чи не найбільше. Проведення матчів Євро вимагало термінового та ефективного розв’язання внутрішніх проблем. Керівництво Львова намагалося здихатися тісних маршруток. Закупили 12-метрові автобуси, які довозили людей з віддалених районів до центру, зробили центральну частину міста пішохідною, і запустили декілька нових трамвайних колій.
З того часу пройшло вже багато років. Львів так і не позбувся маршруток, але появились нові перевізники. На трасі вже частіше їздять імпортні комфортні (принаймні з вигляду) автобуси, а зі Шевченківського району можна добратись до будь-якої точки міста будь-чим: автобусом, маршруткою, трамваєм чи тролейбусом.
- Добре, а як щодо Малоголосківської вулиці?
Декілька років мешканці мікрорайону Під Голоском виступали проти хаотичної забудови свого району, оскільки такі ініціативи провокували у їхніх головах вибух мозку. Компромісу в усіх питаннях щодо зонінгу вулиці Малоголосківської вдалось дійти наприкінці 2024 року. Вирішили, що у мікрорайоні почнуть курсувати четверо нових маршрутів громадського транспорту, та поки цього не сталось, львів’янам доводиться добиратись у різні частини міста сталими варіантами.
- Сідайте на велосипед і не чекайте на маршрутку
Найближчими автобусними зупинками до вулиці Малоголосківської є:
- Панча на відстані 550 метрів, 8 хв ходи.
- Вул. Торф’яна на відстані 727 метрів, 10 хв ходи.
- Під Голоском на відстані 754 метрів, 10 хв ходи.
- Вул. Варшавська на відстані 862 метрів, 12 хв ходи.
Щоденно повз ці зупинки проїжджає понад 15 різних засобів громадського транспорту, однак найбільш ходовими, на думку онлайн-трекера, є 37, 50, 52 і 46.
Естетика транспорту на Малоголосківську дійсно вражає. Довгі черги, недотримання графіку, хамовиті водії та ще цілий список інших претензій, що поступово виникають у львів’ян. Не дивно, що своїми враженнями вони хочуть ділитись не лише у колі власного спілкування, а й виносити проблеми на загал.
Восени минулого року місцева жителька Оксана дала такий фідбек щодо 37 маршрутки на фейсбук-сторінці Гарячої лінії Львова:
“Шановне Управління транспорту Львівської міської ради, що це за свавілля? Чому водій автобуса ВС1076ВМ на маршруті 37 не зупиняється на зупинках, а об’їжджає їх, не реагуючи на пасажирів?
Вівторок, 22 жовтня, 16:56. Зупинка Гната Хоткевича. Люди стоять, чекають на маршрутку, а водій ігнорує зупинку, перелаштовується на швидкості в лівий ряд і нахабно об’їжджає, не реагуючи на пасажирів, які біжать за автобусом! Навігатор показує, що зупиняється вже аж на наступній. Що це за хамство і знущання? Так, в країні війна, чоловіки захищають Україну, працівників мало. Але це не виправдання для тих, хто залишився працювати в тилу і дозволяє собі таке свавілля.
Перевізники й водії мають працювати для забезпечення потреб мешканців, а не гнатися за графіками та ігнорувати пасажирів. Карати штрафами таких треба, може рівень хамства на дорозі трохи спаде”
Невідомо, чи то загальне обурення через умови праці, чи то сильне бажання вписатись у норми денного плану, чи елементарна втома, але щось таки спонукає водіїв маршруток не зупинятись на зазначених місцях.
Жителі стикаються зі ще однією проблемою: недотримання графіків руху автобусів. Наприкінці минулого року, на 41 маршрутку (яка також може довезти вас на Малоголосківську), Марія Кіселик поскаржилась так:
“Автобуси не їздять по графіках! Чекати автобус в зимову пору годину часу – це не припустимо, водії їздять як хочуть. Дайте більше руху автобусів, або нормальний графік водіям. Не можливо так, це вже не вперше така ситуація”.
На що один з (псевдо)експертів їй у коментарі порадив:
“Це заходи зі стимулювання велоруху. Сідайте на велосипед і не чекайте на маршрутку.”
Оскільки з подібними ситуаціями щоденно стикаються сотні львів’ян, а постійне чекання на маршрутку, яка приїде за годину, вже давно перетворилось на рефрен, то не дивно, що зовсім скоро своє горде звання міста Лева Львів поміняє на більш реалістичне звання міста Велосипедного руху.
- Валідатори-брехуни
Коли відповідальні установи вирішили запровадити транспортну реформу Львова, то розмірковували приблизно ось так: всі кошти за оплату проїзду збиратиме міська рада через електронну систему, а не як було раніше – водій готівкою. Далі місто оплачуватиме перевізникам роботу, тому більше водії не набиватимуть людей у салон, і не талуватимуть їх як огірки у банку, а їздитимуть спокійно і відповідно до графіка, бо їхній заробіток більше не залежатиме від кількості пасажирів.
Ідея є справді не найгіршою, однак вдало її реалізувати не вдалось. ЛеоКард, система валідаторів, проїзний квиток у водія, невгамовні контролери створили повну транспортну вакханалію, а мрія львів’ян про адекватну оплачувальну систему стала для них повним розчаруванням.
6 листопада 2024 року, на ще одному популярному маршруті серед жителів Малоголосківської, стався прикрий інцидент з пасажиркою Христиною. Пані поділилась деталями своєї поїздки на автобусі №52 на сторінці Гарячої лінії Львова:
“Недобрий день у мене стався 06/11/24. Я сіла в маршрутку 52 Рудно-Варшавська близько 9:30 і одразу завалідувала банківську карту. На валідаторі з’явилась зелена галочка, і я була впевнена, що оплатила за проїзд.
Проїхавши пару зупинок, зайшов контроль і попросив показати оплату. Яке було величезне здивування, коли жінка-контролер сказала: “Карта не зареєстрована. Ви не оплатили проїзд”. Як я не доказувала свою правоту, вона все одно примусила оплатити штраф!
09.11.24 з моєї “незавалідованої карти” списали кошти за цей проїзд..”
То куди зникли гроші?
- Повези, повези, старенький трамвай
Найближчою трамвайною станцією до вулиці Малоголосківської є та, що розташована на вул. Торф’яній. Там вас підбере трамвай номер 9, і зможе завести як і до центру Львова, так і на залізничний вокзал. Якщо доїде, звісно.
У Львові трамваї ламаються постійно. Через це часто з’являються проблеми на маршруті, адже великим автобусом на вузьких вулицях дуже складно об’їхати таких “пітонів на колесах”. Постійно виникають затори, іншим водіям половину маршруту доводиться чекати у корці, а роздратованим пасажирам шукати новий шлях, за яким вони зможуть добратись до бажаного пункту.
Окремого душевного болю завдає ще й те, що водії трамваїв, і “дев’ятки” зокрема, можуть не заїжджати до кінцевої (а саме на кінцеву вам потрібно, щоб добратись на Малоголосківську). На це скаржиться ще одна жителька Львова, Зоряна:
“Доброго вечора. Сьогодні, трамвай номер 9, останній рейс. Водійка вирішила не заїжджати до кінцевої, і всіх висадила на Гайдамацькій. Сказала трамвай їде в депо, через яку причину незрозуміло.”
Про зміни у графіку руху варто попереджати одразу ж при кожній новій посадці пасажирів, а не в останній момент. Тим паче коли це вже останній рейс, і ймовірно, увесь наступний відрізок дороги людям, яким не пощастило доїхати на потрібну зупинку, доведеться пройти пішки.
- Кінець подорожі
Львів дійсно приклав дуже багато зусиль для реформування транспортної системи. Проте муніципалітету потрібно ще докласти стільки ж, щоб люди змогли усміхнено їхати на роботу у комфортних умовах.
З іншої сторони, водій — не особистий водій таксі, а маршрутка — не VIP-сервіс. Винести догану усім тим, хто на дорозі «не так подивився», і заодно з ними усім, хто впродовж років трудиться над покращенням міста, виглядає доволі амбітно.. та хіба через це ви перестанете користуватись послугами громадського транспорту?
А поки будемо сподіватись, що і на Малоголосківську коли-небудь проведуть пряме транспортне сполучення і всі жителі цієї вулиці, всі львів’яни й всі гості міста радісно заспівають відомі рядки з пісні Пікардійської терції:
“Повези мене туди, де природа сама
Повези мене за місто, де асфальту нема
Повези мене туди, де зелена трава
Повези, повези (повези), о-о, старенький трамвай”
Марта Костирко
