Місто спільно з міжнародними партнерами облаштувало тимчасове житло на вул. Замарстинівській для внутрішньо переміщених осіб, які потребують спеціального догляду та безпечних, доступних умов для життя. Наразі тут проживає 21 людина, серед яких ветеран Олексій Сергієнко, який пересувається на інвалідному візку.
Олексій народився та виріс у місті Нікополь Дніпропетровської області. Він здобув музичну освіту в Житомирському музичному училищі, ставши артистом-виконавцем та викладачем музики. Певний час працював у сфері продажів у компанії “Три ведмеді”.
“На момент вторгнення я проживав у місті Ірпінь Київської області. Оскільки ворог був близько і почалися постійні обстріли, довелося ховатися в підвалі два тижні. Згодом наші військові організували коридор, і ми змогли виїхати. Одразу вокзал, потяг, і ми з сім’єю вирушили до Ужгорода”, — пригадує Олексій.
Сім’я чоловіка вирушила до Ужгорода, оскільки того дня потяги ходили лише в цьому напрямку. Евакуація відбулася 7 березня 2022 року.
“Приїхали та розмістилися у знайомих. 8 березня я пішов і став на облік у військкомат, а вже 10 березня складав присягу. Згодом мене направили на навчання”, — розповідає Олексій Сергієнко.
Олексій служив мінометником у 116-й окремій механізованій бригаді. 5 липня 2024 року під час обстрілу він отримав численні осколкові поранення та тяжку травму спинного мозку.
“Після поранення я змінив 10 госпіталів. Основна реабілітація проходила в смт. Клевань, в обласному госпіталі ветеранів війни. Саме там, після усвідомлення того, що я не зможу ходити — хоча насправді вірю, що зможу, я повернувся до своїх творчих захоплень. Почав відвідувати арттерапію, де намалював три картини, які тепер прикрашають стіни моєї кімнати в прихистку. Також забрав із дому гітару, на якій продовжив грати”, — ділиться чоловік.
Олексій має музичну освіту та велике захоплення грою на гітарі, що значно його підтримує. Після поранення музика перетворилася на професійну діяльність. Заняття допомагають йому відволіктися від сумних думок і зменшити нейропатичний біль, який часто турбує людей із травмою спинного мозку.
“Навесні минулого року мене перевели з військового госпіталю на Личаківській до госпіталю Юрія Липи у Винниках. Там я познайомився з музичною терапією — і закрутилося: гастролі, концерти… Так почалася моя активна робота в музичній терапії. До нас приходили хлопці, які мали можливість навчитися грати на гітарі або просто послухати музику і, таким чином, давали відпочинок своїм “пораненим” душам”, — розповідає Олексій.
Після виписки з госпіталю Олексій разом із мамою отримали прихисток на вулиці Замарстинівській завдяки підтримці Львівської міської ради.
“Це прекрасна будівля із сучасним ремонтом, неймовірною територією та інклюзивною доступністю, а також чуйною й турботливою адміністрацією. Ми дуже задоволені, що переїхали саме сюди”, — ділиться Олексій.
У Олексія, як і в усіх звичайних людей, є свої мрії та плани, але найважливіша з них — одужати та повернутися додому.
“Я не опускаю рук і маю надію, що незабаром одужаю. Також хочу продовжувати нести радість і натхнення людям через музику та невпинно працюю, створюючи нові шедеври. Зараз я перебуваю на реабілітації в Хорватії, але моє серце там, десь на пагорбі серед ялинок, де скляний ліфт (будинок на Замарстинівській — авт.), наче старий воїн, охороняє місце, де квітнуть добро, спокій і любов”, — завершує Олексій.
На початку цього року у Львові облаштували тимчасове житло для переселенців, які потребують особливого догляду. Наразі тут проживає 21 людина: 5 дітей та 10 осіб з інвалідністю, серед яких ветеран на кріслі колісному. Люди приїхали з міст Бахмут, Нікополь, Пологи, Часів Яр, Горлівка, Авдіївка, Миколаїв та Харків. Загальна місткість житла — майже 70 осіб.
Скористатися тимчасовим проживанням можуть внутрішньо переміщені особи, які потребують спеціального медичного догляду. Тому приміщення та територія облаштовані за високими стандартами інклюзивності: зручні санвузли, пандуси та рівні доріжки.
Будівля має 17 кімнат, 3 кухні (по одній на кожному поверсі), 2 дитячі ігрові кімнати, інклюзивні душові, пральню та ліфт для безперешкодного пересування між поверхами. Житло функціонує за принципом гуртожиткового типу: кожна родина має власну кімнату, а кухні та санвузли — спільні, оснащені всім необхідним.
