Історія Брюхович бере свій початок із середини XV століття. До другої половини XIX століття це було невелике поселення, яке приносило прибутки львівським міщанам завдяки лісам, млинам і каменоломням. Ситуація змінилася після прокладення залізниці Львів–Белжець, роботи над якою розпочались у 1885 році та завершились у 1887-му.
Міська влада Львова розглядала залізницю як можливість перетворити Брюховичі на рекреаційну зону для мешканців міста, виділила кошти на будівництво, землі під колію і вокзал та деревину для будівництва станції.
У 1890 році львівський магістрат виділив близько 15 га землі під будівництво заміських віл для мешканців Львова, а в 1892 році на 20 га навколо вокзалу заклали парк. Перші літні вілли зводили Юліан Абрисовський, Олександр Беніцький, Ігнацій Дрекслер, Антоній Ендерс, Адольф Муссіль, Ігнацій Вінарж та інші, які у 1891 році створили Товариство власників нерухомості в Брюховичах.
Товариство сприяло розвитку побуту та комунікацій із Львовом, одночасно зберігаючи лісові ландшафти. За короткий час були зведені капличка (1899), забезпечено залізничне сполучення зі Львовом літніми поїздами, проведено електроосвітлення, облаштовано пожежну станцію, пошту з телеграфом, публічну переговорну з телефоном та закладені тенісні корти. Завдяки цьому нові вілли почали активно з’являтись не лише на землях, виділених магістратом, а й навколо залізничного вокзалу.
Одночасно Брюховичі набували статусу кліматичного курорту. Наприкінці XIX століття тут з’являлися відпочинкові корпуси та заклади для малозабезпечених і сиріт. За давніми путівниками відомо, що до Брюхович можна було дістатися залізницею, автомобілем, фіакром або омнібусом. Залізничні вагони поділялися на I, II та III класи, квитки коштували 80, 50 та 30 геллерів відповідно.
Також існували триденні та місячні абонементи, а для школярів під час навчального року — спеціальні шкільні квитки. Фіакри та автомобілі не мали фіксованих тарифів, а омнібус курсував лише в літній сезон (травень–вересень).
Для організації дозвілля відпочивальників працював Комітет розваг, який опікувався тенісними кортами, катанням на човнах по озерах, а в кав’ярні Кірського навіть діяв кінотеатр. Багато вілл та їхніх частин у сезон здавалися в оренду за 60–500 крон за сезон.
Серед оздоровчих закладів найбільш популярним був Заклад лікувальних ванн Кароля Братковського, де пропонували понад десять видів ванн: хвойні, ароматичні, морські, йодові тощо. Вартість процедур коливалася від 20 до 40 крон. Відпочивальники також могли користуватися ресторанами, серед яких були заклади на вокзалі, “Полонія”, Войтинського, Юркевича та Кугля, що мали зали для забав, літні веранди та кегельбани.
