Павлові 13 років. Він навчається у восьмому класі та родом із Павлограда Дніпропетровської області. Хлопець цікавиться хімією й біологією та мріє у майбутньому стати лікарем-ортопедом, щоб допомагати людям. Через складний перебіг епілепсії та відсутність стабільного ефекту від медикаментозного лікування хвороба суттєво обмежує життя хлопця та несе постійну загрозу його здоров’ю. Щоб дати Павлові шанс на повноцінне життя, лікарі ухвалили рішення про проведення оперативного втручання. Разом із мамою хлопець приїхав на лікування до Дитячої лікарні Святого Миколая.
Епілепсію Павлові діагностували у трирічному віці. Протягом багатьох років батьки зверталися до фахівців, проходили обстеження, підбирали різні схеми лікування та змінювали медикаменти, намагаючись контролювати перебіг хвороби. Попри докладені зусилля, напади з часом ставали частішими та інтенсивнішими.
“Останнім часом, — згадує мама хлопця Дарія, — судоми були хаотичними та майже неконтрольованими. Вони забирали в Павла найцінніше — можливість жити звичайним дитячим життям: спокійно гуляти, спілкуватися з друзями й мріяти без страху”.
Для проведення складної операції на головному мозку були необхідні спеціальні електроди — дороговартісні матеріали, які сім’я не могла придбати самостійно. Благодійний фонд “Запорука” забезпечив придбання всього необхідного для операції на суму близько 190 тисяч гривень. Операція тривала 8 годин та пройшла успішно.
“У Павла була фармакорезистентна епілепсія — це форма хвороби, яка не піддається лікам, — пояснює завідувач відділенням нейрохірургії Дитячої Лікарні Святого Миколая, Тарас Микитин, — Попри постійну терапію, напади не припинялись. Операція була складною, адже нам потрібно було видалити патологічне вогнище в мозку. Це втручання було б неможливим без спеціальних електродів, придбаних фондом “Запорука”. Завдяки ним ми картували мозок у режимі реального часу і бачили, як аномальна активність зникає прямо під час маніпуляцій. Результат вразив — якщо до операції хлопець мав до шести нападів на день, то вже за тиждень він поїхав додому без жодного”.
Павло разом із мамою вже повернулися додому та проходять реабілітацію після операції. Попри складнощі, є надія, що найважче для родини вже позаду. Разом можна більше — підтримувати у найскладніші моменти та давати дітям шанс на здорове і повноцінне життя.
