Коли Лев Данилович обрав Львів своєю столицею, він не забув подбати і про те, щоб шлях на північ був найзручнішим. Вода спускалася вниз, болота сушилися, греблі височіли, а мости зводились. І все це, щоб об’єднати всі «товпи» шляхів на північ від Львова однією дорогою, що вела паралельно до старого шляху Голосько-Глинсько.
Ми підготували для вас 10 фактів про мальовничу місцевість Шевченківського району Львова – Голоско, де переплітаються історія та сучасність.
- Перший запис про Голоско датується 1401 роком під назвою “Головсько”. Засновником села був міщанин Микола Ціммерманн. У 1415 році Голоско стало власністю Львова і змінило назву на “Голоско Велике”. Поруч міщанин Ян Ганель заснував інше поселення, яке отримало назву “Голоско Мале”.
- За Іваном Крип’якевичем: «В 1500 р. уже розрізняли Голоско Велике й Мале. В 1797 р. на Голоску Великім було 76 домів і 83 ґрунтових господарі. На Голоску Малім було 51 домів і господарів».
- Мале Голоско було приєднане до Львова лише у ХХ столітті 11 квітня 1930 р. Межа між Великим та Малим Голоском проходила сучасними вулицями Під Голоском та Яна Райніса.
- Існує декілька варіантів походження назви Голоско. За версією історика Василя Лаби, назва Голоско походить з тюркської і означає «жменя озер», адже тут було багато природних озер поруч із притокою Полтви. Історик Володимир Мацяк вважав, що Голоско успадкувало назву столиці Антського союзу, що був у межах сучасного Львова на Замковій горі, – Головсько.
- Церква Св. Покрови – одна з найстаріших будівель селища. Перша згадка датується 1539 роком. Нині церква більше не існує і точних відомостей про місце її розташування немає. У 1775 році в Великому Голоску звели невелику парафіяльну церкву Успіння Святої Анни в стилі бароко. Розташована вона за адресою вул. Заозерна, 11.
- На початку XVIII століття почали проводити ярмарки, організовані при місцевій церкві. Збір із ярмарок використовувався для оплати львівським лавникам, які щорічно сплачували десять золотих за освітлення у церкві у Великому Голоску.
- “Сахара” – піски за Голоском. Під Голоском були широкі піскові простори, які на початку ХІХ ст. місто заліснило. Зі збірки проф. С.Гайдучка. (Джерело: Степанів О. Сучасний Львів. – Краків-Львів, Українське видавництво, 1943)
- Голоско – завжди було селом. При чому село «руське», тобто українське. Урбанізація прийшла пізніше, а суто сільська атмосфера трималася ще й завдяки лісу та схилам Розточчя. Сюди, на природу і свіже повітря, виїжджали підлікувати здоров’я, тут розташовувався міський туберкульозний санаторій, який відкрили у 1910 році.
- У 1920-х роках на Голоско збиралися пластуни-мандрівники на Святі Весни , біля сучасного озера Стосика. Саме тут всі вишколи проводили члени українських товариств Пласт та Сокіл.
- На території між вулицями Крутою та Варшавською розташований Голосківський цвинтар, де розташовані могили українців та поляків з кінця XIX століття. У 1970-х роках було офіційно заборонено поховання померлих на цьому цвинтарі. Також існували плани щодо ліквідації кладовища та будівництва на його місці великого готелю, однак місцева громада виступила проти цих планів, тому вони не були реалізовані.
