Старовинний водяний млин у Зашкові, де минулими вихідними провели екскурсії з нагоди Європейських днів млинів, відвідали близько 200 людей. До ініціативи долучилася Львівська міська територіальна громада в межах проєкту Renewat (Interreg Europe) у співпраці з Федерацією млинів Франції (FDMF).
Як розповів директор музею імені Євгена Коновальця Ігор Селецький, серед відвідувачів були не лише місцеві мешканці, а й гості з інших сіл, міст та областей. Саме він проводив екскурсії для охочих ознайомитися з історією та особливостями млина.
“Ми не очікували такого зацікавлення від людей. Проводив екскурсії весь час без обіду і без перерви. Окрім цього, на великому екрані репрезентували архівні матеріали про те, як колись виглядав водяний млин. Тут збережено унікальне обладнання і комплектацію, як є лише у нас”, — розповів Ігор Селецький.
Серед відвідувачів були й гості зі східних регіонів України, які приїхали побачити історичний млин. Зокрема, пані Любов Сікальчук із селища Вапнярка на Вінниччині. Жінка вже чотири роки чекає на сина Руслана, який зник безвісти під час оборони України поблизу Бахмута.
“По телебаченні почула, що у Європейський день млинів можна відвідати і подивитись на справжній водяний млин біля Львова. Поїхала на вокзал, купила квитки до Львова і приїхала сюди. Дуже цікава історія цього млина. Рекомендую подорожувати Україною і бачити, яка багата наша земля, скільки всього забутого можна відновити”, — поділилася враженнями пані Любов.
За словами жінки, подорожі допомагають їй бодай частково впоратися з болем і переживаннями через невідомість щодо долі зниклого сина.
“Кожен вільний час, я їду, подорожую Україною, аби не бути самотньої і бачити заради чого мій син воював. Бачити, яка гарна і багата історією наша країна. Хочу, аби цей млин відродився”, — розповіла Любов Сікальчук.
Мешканець Зашкова пан Йосип пригадує млин ще з часів колгоспу — тоді споруда була діючою та працювала вже на електроенергії.
“Тут був мельник на ім’я Ярослав Мартяк. Здебільшого працівники з колгоспу привозили молоти зерно, а я був їздовим, тому добре це пам’ятаю. Пересічні люди також тут приходили змолоти власне зерно. Вже тоді млин працював на електриці, а водного я не пам’ятаю”, — пригадує пан Йосип.
Екскурсовод та історик Ігор Селецький розповідає, що під час екскурсій у вихідні млин відвідало чимало зацікавлених людей. Серед гостей були й ті, хто у своїх громадах займається подібними історичними або культурними об’єктами.
“Після такого масштабного заходу будемо планувати, як залучати сюди мандрівників на постійній основі і включити наш водяний млин у туристичний маршрут. Раніше також були екскурсії, але не такі масштабні. Цього разу у нас не було часу на перепочинок і нас це тішить, бо попит, який ми побачили, дає нам підстави розвивати наш водяний млин, як неперсічний туристичний об’єкт” — резюмував Ігор Сілецький.
Водяний млин у Зашкові — єдиний із восьми млинів, які свого часу діяли вздовж річки Млинівка на території Зашкова та Завадова, що зберігся донині.
Під час Першої світової війни споруда зазнала руйнувань, а відновили її вже у 1920-х роках. Відомо, що серед власників млина були Ізидор Зайдман та Францішек Орлович. Саме Орлович у 1929–1931 роках отримав офіційний дозвіл на експлуатацію млина.
